 |
|
У Світлий вівторок - празник Іверської ікони Пресвятої Богородиці.
Три роки тому, напередодні найбільшого християнського свята
- Воскресення Господа нашого Іісуса Христа - у Львівському
жіночому Свято-Преображенському монастирі з'явилася велика
святиня: до обителі прибув із Греції список цієї чудотворної
ікони.
|
Прихожанка Львівського Свято-Преображенсь-кого
монастиря р.Б. Анна, яка перебувала на заробітках у Греції,
загорілася бажанням подарувати монастиреві ікону Пресвятої Богородиці,
написану на Афоні. Отримавши благословення на це у Висо-копреосвященнішого
Владики Августина, вона збирає кошти серед громади співвітчиз-ників
у Афінах і замовляє у знаменитому Афонському скиті Кавсокалівія
список із Іверської ікони Владичиці. Писати ікону погодився
ієромонах Максімос. Вибір ікони, як і ії розмір, ігуменя Варвара,
настоятелька Львівського Свято-Преображенського монастиря, віддала
в руки Пресвятої Владичиці, переконана в тому, що Сама Вона
знає, в якій іконі Їй прийти до Львова. Після глибокої молитви
іконописець впевнено вибрав Портаітіссу-Вратарницю (так називають
Іверську ікону на Афоні) і встановив ії розміри.
Іконописці Кавсокалівітського скита завалені роботою, на замовлення
у ієромонаха Максімоса треба чекати років чотири. Анна по телефону
розповідає йому про Львів, про перший Львівський православний
монастир, з того часу, як унія на триста років витіснила Православіє
з Галичини, і на Львівщині не залишилося жлдної православної
обителі…
Іконописець рішучо відкладає вже розпочаті замовлення і береться
позачергово писати ікону для Львівського монастиря.
У мирній молитовній тиші з'являється на освяченій дошці дивний
образ Вратарниці.
Іконописець ще від себе безкоштовно виготовляє чудову дубову
інкрустовану раму для ікони, в яку вмонтовує огарки свічок,
що горіли на богослужіннях в період роботи над нею.
Десь напередодні Різдва робота над іконою завершена.
Її прикладають до оригіналу, помазують маслом від нього, прикладають
і до молей святого вмч. Пантелеїмона.
Перед іконою відслужені молебні, вона перебуває у олтарі під
час Божественної Літургії.
Нарешті ікону привозять до Афін, до храму руської громади.
І ось тут починають відбуватися дивні речі. Протоієрей Георгій,
настоятель храму, розповідає, що він "зовсім випадково"
в час, коли його у храмі ніколи не буває, призначив сповідь.
Саме в цей час і прибула ікона, яку він сподобився гідно зустріти.
На диво швидко (нове чудо Вратарниці) вдається оформити всі
документи: в посольстві наче спеціально виявився монах, який
добре знав російську і допоміг в оформленні.
Але як відправити ікону до Львова? З ким? І раптом, саме в ці
дні, грецький уряд приймає рішення, що чужоземці із таким статусом,
як у нашої Анни, мають право від'їхати на батьківщину на два
тижні без додаткової мороки з документами.
Анна щаслива! Тільки ще одна проблема: як везти ікону з пересадками?
Вона важка, кожного разу здавати її в багаж… І знову чудо! Відкривають
прямий рейс Афіни-Львів.
Перший виліт у Страсний Четвер. Анна бере на нього квиток і
телефонує, щоб зустрічали ікону.
…Насельниці монастиря, з квітами і свічами, прибули в аеропорт.
Безперервно твориться молитва - Богородиця гряде.
Неможливо все описати, всього не розповісти…
Невдовзі ікона вже на руках духівника монастиря протоієрея Зиновія
та настоятельки.
Нею благословляють древній Львів, Її обвозять навколо обителі…
Як хочеться вже побачити її, скоріше розпакувати!
В домовій церкві монастиря знято останній шар упаковки. Перед
нами - Вратарниця.
Розповідає настоятелька Львівського Свято-Преображенського монастиря
ігуменя Варвара: "Іверська ікона Пресвятої Богородиці -
одна із найславніших Афонських святинь.
На Святій Горі вона зберігається вже понад тисячу років, відтоді,
як у вогненному стовпі Сама прибула на Афон, стоячи на хвилях.
Відомо, що ця ікона вважається есхатологічною.
Саме з нею пов'язане Афонське пророцтво про кінець світу.
Богородиця відкрила монахам, що перед настанням кінця часів
Її ікона зникне з воріт Іверського монастиря.
Ще паломники ХІХ ст. описували, що Афонська Іверська вражала
їх своїм грізним виглядом: вона "зіло ужасно-зрачна, з
великими очесами" .
Коли ми зняли покров з ікони, яка прибула до нас зі Святої Гори,
на нас глянули безмежно сумні, грізно-трагічні очі Богоматері.
Її Божественний Син подався вперед, правою рукою наче благословляє,
але перед нами - скоріше Суддя…
Мимоволі пригадується текст Одкровення Іоанна Богослова:
"Із уст Його виходить гострий меч, щоб ним поражати народи.
Він пасе їх жезлом залізним; Він топче точило вина лютості і
гніву Бога Вседержителя" (Откр. 19, 15).
За три роки перебування Іверської ікони в монастирі чимало людей
поклонилося Їй.
Приходять львів'яни та гості міста, паломники з Волині, з Польщі,
з Росії.
Люди приносять Богородиці перед Її предивною іконою свої біди,
проблеми, прохання.
Маслом із Її лампади зцілювалися недужні, особливо багато було
зцілень від опіків.
Так, р.Б. Стефанида прийшла в монастир відвідати хвору монахиню
Нікифору († у червні 2008 - ред.). вона розповіла, що недавно
ошпарилася, показала справді страшні опіки на руці. Їй бла-гословили
масло від Іверської ікони. Невдовзі вона показала, що опіки
загоїлися, від них майже не залишилося сліду.
Р.Б.Юлія обпеклася розпеченим ладаном, на руці був великий пухир.
Помазала маслом від Іверської ікони (з деякою недовірою, бо
вона сама - лікар) і поїхала додому. Ще з дороги подзвонила,
що опік гоїться.
Паломниця з Волині розповідала, що з батьком її стався інсульт,
його паралізувало. Після помазання маслом від Іверської до нього
повернулася мова, він почав рухатися.
Насельниці монастиря щоденно читають канон до Іверської ікони
Богоматері перед Її чудотворною іконою.
Ця ікона є благословенням не тільки для монастиря, але й для
всієї православної громади, для всього міста. Вона нагадує про
останні часи, закликає відвернутися від гріха, закликає до покаяння,
до любові…
Благочинна монастиря монахиня Гавриїла
День
за днем
Пресвятая Вратарница - Иверская икона Пресвятой Богородицы